Більшість людей думає, що політика — це те, що відбувається у Верховній Раді, на міжнародних зустрічах, коли ми йдемо голосувати раз на 4 роки, і що політики завжди ходять у строгих костюмах. Або хоча б у спортивних. Але насправді слово «політика» походить з давньогрецької мови і спочатку означало «управління містом-державою». З часом, коли з’явилися сучасні уряди і великі держави, це слово почало означати «мистецтво управління країною і суспільством».

Що спільного між закупівлею барабанів на майже 1 млн грн у київське бомбосховище, перемогою Зеленського на виборах, Майданом 2004 і 2014 років, першим президентом України і золотим батоном Януковича? Що спільного між неолібералізмом, Першою світовою війною, падінням Берлінської стіни і курдськими повстанцями? Усе це — про прийняття рішень. Бо за кожною дією — чи це вибори, чи ремонт лавочок, чи війни — стоїть процес прийняття рішень.

Приймати рішення можна по-різному:
— самостійно або разом з іншими;
— за правилами чи як вийде;
— зважено або емоційно;
— тихо, за закритими дверима, або відкрито для всіх;
— для великої кількості людей або тільки для себе (ну, і ще для свого кота чи собаки).

Щодня ми приймаємо рішення: скільки грошей задонатити, піти на захід чи залишитися вдома, що купити, як розпоряджатися своїм бюджетом, що подивитися на YouTube. І ми робимо це, щоб стати щасливішими. Кожне наше рішення має шанс зробити нас щасливими. Але тут виникають проблеми: люди по-різному сприймають світ, мова не завжди ідеально передає думки, а люди часто поводяться ірраціонально. Це справжня головоломка, над якою думають філософи, економісти, соціологи і політики, намагаючись зрозуміти, як створити ідеальне суспільство, де всім буде комфортно.

Політика — це прийняття рішень для власного і загального щастя. І вона відбувається всюди: в наших домівках, школах, на вулицях, навіть у тому, що ми їмо і як спілкуємося. Політика починається з кожного з нас і з наших рішень. З часом вона перетворюється на управління суспільством. Так, політика стала глобальною, але ми можемо повернути її у свої руки.

Ми можемо збиратися разом і обговорювати проблеми школи, двору, району. Якщо робити це регулярно і намагатися щось змінити, можна дійти до реальних результатів. Замість невпевненості можна отримати кайф від того, що наші зустрічі приводять до змін. І так народжується справжня демократія — і добробут для всіх.